08.09.2011 17:23
Поділитися

Андрій Ковальський: «Ми були і жабами, і борсуками, і вагітними дівчатами»


 – Андрію, ви раніше брали участь у схожих екстремальних проектах?

– Ні, це можна назвати моїм екстрим-дебютом. Мені був цікавий цей новий досвід, тому я погодився їхати. Незважаючи на зовнішню легкість, фізично ці конкурси дуже виснажливі. Навіть треновані спортсмени, олімпійські чемпіони зізнавалися, що це не так-то й легко.

 – І в чому ж полягала складність?

– Кожен конкурс, кожне завдання вимагало неабиякої фізичної підготовки. До того ж на нас були величезні незручні костюми. Організатори творчо підійшли до цього питання, костюми були не тільки незручні, а ще й абсолютно неординарні. Ми часто не могли втриматися від сміху, бачачи колег з команди в повному обладунку. Уявіть, наприклад, здоровенного Олега Лісогора, спортсмена, чемпіона з плавання, який у костюмі метелика скаче по воді. Ми були і жабами, і борсуками, і навіть вагітними дівчатами. Цього не розкажеш, це треба бачити. Я дуже чекаю ефіру на ICTV, щоб посміятися не тільки з колег, а й із самого себе. Хоча тоді було не до сміху – ці костюми створювали дуже багато незручностей, особливо коли ми «йшли на бика».

 Битва націй. ФОТО

– Що саме ви робили на конкурсах з биками?

– Завдання були різні: зібрати з величезних кубиків певну фігуру, пронести з однієї точки в іншу якийсь предмет. Завдання, в принципі, не складні, якщо не враховувати, що при цьому за тобою бігає розлючений бик. Абсолютно непередбачувана тварина, зрозуміти, як вона буде рухатися в той чи інший момент часу, неможливо, сподіваєшся тільки на свій фарт. Наприклад, у мене було завдання: у поролоновому наметі перебігти арену з биком, взяти у наших дівчат перепустку. Потім я мав лягти на три секунди на арені й бігти далі. Коли лежиш, то намет повністю закриває тобі очі, і де зараз бик, ти не знаєш. Коли я встав, бик налетів на мене, вдарив у груди і розбив намет.

 – Страшно, певно, було виходити на арену?

– Страшнувато, але цікаво. Конкурсів з биками ми чекали з особливим трепетом, готувалися до них. Навіть хитрість придумали: Микола Луценко, наш ведучий «Погоди», в перервах між зйомками ходив до загороді з биками. Розмовляв з ними, пояснював, що жовтий колір, колір збірної Україні – гарний, що нас не треба чіпати (сміється). Але йому не завжди це вдавалось, і бики ганяли наших на всю котушку. Я теж відчув міць рогів і копит тварини, тому скажу, що це були не жарти. Бики били сильно і не розбирали, хто це. На арені ми навіть не відчували болю – адреналін, серце просто вилітало. Іноді навіть не чув, що кричали партнери з команди, які стояли зовсім поруч. Але ми всі успішно пройшли це випробування на міцність.

 Битва націй. ФОТО

– Як склалися стосунки у команді?

– Фізичні навантаження, шалений ритм зйомок нас згуртували. Ми відчули себе справжньою командою, щовечора збирались і обговорювали, хто в яких конкурсах братиме участь завтра, кому потрібен відпочинок чи відпустка на один день. У нас командна робота була, можливо, не так ефективна, як нам того хотілося б, але ми були командою. Всі розуміли, що випадкових людей серед нас немає. І якщо вже ти потрапив на «Битву націй», значить, чогось досяг у житті. За межами рингу не було жодного суперництва, що дозволяло розслабитись і відпочити у приємному товаристві.

 – Але, напевно, без конфліктів не обійшлося?

– Так, конфлікти були. Але не всередині команди. Були суперечки з приводу суддівства з Олів’є Ганьяном, який виставляв бали. Але, мабуть, там, де є азарт, без конфліктів не обійтися. Хто з нас під час футбольного матчу не кричав: «Суддю на мило»? (сміється).

 – Ведучим проекту з українського боку був Кузьма Скрябін. Як вам працювалося разом у Парижі?

– Кузьма – абсолютно унікальний чолов’яга, з ним приємно спілкуватися. Він будь-яку ситуацію, навіть важку, може перевести на жарт. От виходиш з арени втомлений, побитий, розумієш, що міг би впоратися краще… Але бачиш перед собою задоволену фізіономію Кузьми – і стає веселіше. Навіть його жорсткі приколи було приємно слухати. В останній день зйомок він привіз на майданчик справжнього французького вина, і всі відсвяткували закінчення зйомок. На жаль, мене там не було, але розповідали, що було яскраво.

 – Було сумно повертатись додому?

– Так, але першою думкою було все-таки полегшення, що все закінчилось і можна розслабитися. Всі трохи втомились. Якби проект знімався в Україну, було б легше. Тому що важко було психологічно впоратися з тим, що ти відірваний від своєї країни, свого міста, своєї родини. І ти далеко, і ти мусиш відстоювати честь України. Зрозумів, наскільки важко бути спортсменом, і сподіваюся, що глядачі каналу ICTV гідно оцінять усі наші зусилля.

Битва націй. ФОТО

 Матеріал: TVпарк

08.09.2011 17:23



Топ відео

    Поки що немає матеріалів ...

Ми рекомендуємо

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору